Корман О. (м. Київ)
Молоді батьки використовують ту модель батьківства, яку успадкували зі своїх сімей, і ніколи не вчилися, як бути мамою і татом, тільки на прикладі своїх батьків. І саме вічний конфлікт батьки-діти, проблеми сім'ї і є головним гніздом, де «висиджуються» практично всі психологічні проблеми суспільства, які з часом зростають в прокляття і скорочують життя нації, перетворюючись на демографічну кризу.
Ключові слова: батьківство, безбатьківщина, батьківська педагогічна некомпетентність.
Проблема. Значення батьківства і батька повною мірою недооцінене. Ідеологія матріархату, що культивувалася соціалізмом, сексуальна революція 60-х років, руйнування інституту сім'ї, падіння моралі, соціальна незахищеність, бідність значно підірвали авторитет батьківства і частково позбавили батька соціальної значущості в суспільстві.
Таке явище як «безбатьківщина» перестало асоціюватися тільки з дітьми вулиці, поголовним пияцтвом і насильством. Сьогодні навіть в повних сім'ях діти переживають безбатьківщину. Вона просочилася у всі шари суспільства, представлена на всіх рівнях життя по вертикалі влади і стала більше схожа на епідемію по своїх масштабах руйнування, ніж на соціальне явище. Значною мірою втрачена або спотворена дійсна модель батьківства, культура взаємин, ієрархія, яка довгі роки цементувала багато національних культур і була фундаментальною силою багатьох поколінь. Непопадання в ціль («Гріх» - ін. єврейська мова), відхилення від дійсної моделі батьківства, привело до збільшення кількості проклять в суспільстві, в т.ч. наркоманія, СНІД, гомосексуалізм, які є більше наслідком відносин, зокрема в сім'ях, ніж самою причиною.
Ціль статті – аналіз результатів дослідження соціально-психологічного впливу батьківства і безпосередньо батька на розвиток особистості дитини і постановка питання про нові форми і інституції роботи з батьками.
Результати дослідження проблеми та обговорення. Розглядаючи результати досліджень сімей і зокрема дітей, що виросли без рідного біологічного батька сучасних закордонних вчених, необхідно звернути увагу на показники дослідженнь в порівнянні з повними сім’ями. Діти із сімей без біологічного батька:
• У 5 разів більш ймовірно зроблять самогубство;
• У 35 разів більш ймовірно втечуть з будинку;
• У 20 разів більш ймовірно матимуть проблеми зі своєю поведінкою;
• У 14 разів більш ймовірно зроблять згвалтування (хлопчики);
• У 9 разів більш ймовірно покинуть школу, не закінчив навчання;
• У 10 разів більш ймовірно стануть наркоманами;
• У 9 разів більш ймовірно закінчать своє життя в убогості.
• У 20 разів більш ймовірно закінчать свої дні у в'язниці.
Саме за останні десятиліття різко зросла злочинність, кількість самогубств, наркоманія і т.д. і т.п. Все це є результатом відсутності батьків в житті дітей. На жаль, але факти показують, що матері не в змозі у відсутності батька дати дитині повне виховання.
Так 63% від всього підліткового суїциду здійснюється дітьми, що ростуть без батьків ( Source: US DHHS Bureau of the census).
90% всіх бездомних дітей і діти, що регулярно втікають з дому, - з сімей без батька.
85% дітей з характерною антисоціальною поведінкою ростуть в сім'ях без батька (Source: Centre for Disease Control).
80% згвалтувань мотивовано гнівом, джерело якого виникає з сімей, в якій не було чи немає батька. (Source: Criminal Justice & Behaviour, Vol 14, р. 403-26).
71% дітей, що кидають школу, ростуть (росли) в сім'ях без батька. (Source: National Principles Association Report on the State of High Schools.).
70% дітей, що потрапляють в державні спеціалізовані заклади, "походять" з сімей без батьків. (Source: US Dept of Justice Special Report).
85% всіх підлітків, що знаходяться у в'язницях, росли в сім'ї без батька (Source: Fulton Co. Georgia jail populations, Texas Dept. of Corrections).
Статистичний аналіз українського соціального середовища. За ініціативою ЮНІСЕФ в грудні 2004 – лютому 2005 років на науковій підставі і з широким залученням був проведений регіональний опит дітей і молоді «Голос молодих». Отримані дані – сьогоднішня правда України та її перспективи.
Наскільки наші діти відчувають себе в безпеці?
Більшість українських дітей відчувають безпеку в своєму оточенні. Проте 19% опитаних відзначають, що відчувають себе в небезпеці, що стосується східних регіонів країни (24%). Діти відчувають загрозу небезпеки від людей грізного вигляду і бояться насильства. 19% опитаних мають друзів або родичів, які постраждали від насильства. Це головним чином фізичне насильство або крадіжка.
Як діти оцінюють відносини в своїх сім'ях?
63% українських дітей перенесли насильство або агресивне відношення – переважно це крики, а так само фізичне насильство (11%), особливо у великих сім'ях. 61% заявили, що їх батьки дуже агресивно реагують на погану поведінку дітей. Проте багато батьків в таких ситуаціях відноситися до дітей з розумінням. 59% дітей намагаються поговорити з батьками, коли відчувають, що до них відносяться несправедливо, проте 40% не роблять цього.
Наскільки щасливі наші діти?
Приблизно дві третини українських дітей відчувають себе «в цілому» щасливими. 59% - більш менш відчувають себе щасливими. В той же час 37% - щасливі тільки іноді. Відповідно до отриманих даних час, проведений з друзями (65%), з ріднею (53%), а так само в школі (48%) дозволяє їм відчути себе щасливими. Докори і покарання (59%), а так само час, проведений в школі (47%), – роблять їх нещасними. Дітей, проте, турбують сімейні негаразди і проблеми в школі (47%), на другому місці – незадовільна економічна ситуація (17%). На думку 45% опитаних, життя сьогодні стало гірше або набагато гірше.
Наскільки діти підлягають впливу шкідливих або нелегальних речовин?
72% дітей палили хоч би один раз в житті. Більше половини має друзів свого віку, які вживають алкоголь. 42% дітей мають друзів або знайомих свого віку у яких є залежність від тютюну.
Світовий альманах подає наступні дані:
– 28% всіх дітей планети живуть в будинках, де батько байдужий до їх долі. – 1 з 4 дітей на планеті живуть без батька. – 67% всіх ув’язнених виросли в будинках, де батька не було або він не приймав участі в їх вихованні. – 80% жінок, дівчат, які мали дошлюбні статеві стосунки з чоловіками, не знали любові батька.
Основними факторами впливу на сучасну молодь є:
- рок- культура, що пропагує аморальність, насильство, розбещення, різного роду збочення; музика і слова, а так само музичні кліпи, перенасичені аморальністю, що впливає на ще не сформований світогляд і формує цінності підлітків; – кіноіндустрія; – сучасна мода, відкрито демонструюча аморальність, збудливі сексуальні фантазії і ще несформовані в підлітковому віці представлення дітей, приводить до дошлюбного сексу, що, безумовно, тягне за собою небажану вагітність, аборти, венеричні захворювання; – реклама, що пропагує алкоголь, куріння і в своїх роликах закликає до похоті і розпусти, тим самим, символізуючи «крутизну» такого способу життя; – конформізм, що породжує необхідність погоджуватися з «більшістю», переймати його правила гри, що фактично стримує розвиток особистості, а також робить молодь сприйнятливої до впливу сучасної культури.
Відповідно, педагогічна некомпетентність батьків, їх байдужість в житті дітей, надмірна зайнятість, або ж їх небажання розуміти проблеми сучасних дітей приводить до ще більших проблем. Діти закриваються, не бажають пускати батьків в своє життя. Низька самооцінка, комплекси примушують їх «бути такими, як всі». Частина молоді об'єднується або вступає в різноманітні молодіжні «угруповання» - субкультури, основна мета яких – протест загальним цінностям, як шлях до самореалізації; спроба приховати свої недоліки, а через активність і навіть агресію проявити себе.
Величезна група молодих людей веде замкнений домашній спосіб життя, зазнаючи психологічних травм від авторитарних методів виховання. Таким чином, продовжується замкнене коло «безбатьківщини» в нових проявах.
Соціальні спостереження показують, що більшість молодих людей вступають у шлюб недостатньо свідомо та відповідально, не розуміючи своїх нових прав та обов’язків по відношенню один до одного та дітей.
Психологічні дослідження підтверджують, що молоді люди несуть у свою нову родину проблеми та помилки, які вони несвідомо накопичували протягом свого життя, і які потім продовжують передавати своїм дітям як ”сімейний сценарій виховання”.
Статистичні дані стверджують, що молоді сім’ї часто не є стабільними і благополучними. Однією з найболючіших проблем сучасної сім'ї в Україні є її економічна нестабільність, соціальна малозахищеність та підвищена психологічна вразливість. В свою чергу, це породжує страждання дорослих та дітей – нервові захворювання, асоціальну поведінку, стреси, безпритульність дітей, безвідповілальність, байдужість, аморальність і жорстокість батьків.
Внаслідок цих соціально-психологічних явищ в нашій країні виникають проблемні та неповні сім’ї, існують нестабільні консесуальні шлюби, діти, що виховуються без батьків, зростає кількість абортів при так званих “випадкових” вагітностях.
Багато молоді з “проблемних сімей” неспроможні повною мірою виховувати власних дітей. До цієї групи належать також сім’ї, де один чи обидва з батьків зловживають алкоголем, вживають наркотики, або схильні до кримінальних дій, асоціальної чи аморальної поведінки. Діти, які виховуються у таких сім’ях, потребують особливого захисту часто навіть від власних батьків. Дослідженнями встановлено, що 90-97% неповнолітніх правопорушників – вихідці із неблагополучних сімей. Кожна п’ята дитина, хвора на невроз, перенесла розлучення з батьками. 60% відстаючих учнів ростуть у сім’ях без батька, 80% - у сім’ях з нездоровою моральною атмосферою.
Педагогічна некомпетентність батьків, їх невміння налагодити позитивні стосунки з дитиною, сформувати правильні цінності, стати справжнім зразком та авторитетом для підростаючої особистості часто призводить до явища “прихованої безбатьківщини” навіть у повних, зовнішньо благополучних сім’ях.
Отже, соціально-педагогічне навчання та психо-корекційна робота з молодими сім’ями допоможе запобігти руйнуванню сімей, ранньому соціальному сирітству, попередити дитячу бездоглядність.
Програма і робота Інституту батьківства давно вийшла за рамки окремої організації, соціальної служби, міста, однієї країни.
Росія. Випускники Інституту Батьківства в Москві активно працюють в Соціальних службах трьох округів Москви, програма Інституту батьківства здійснюється при Вищій Школі Економіки при уряді Москви. Випускники Інституту батьківства в регіонах Росії активно працюють з державними структурами через створені ними громадські організації, започатковують нові програми в різних соціальних напрямах, беруть участь у волонтерській програмі при партнерстві зі Всеросійським суспільним фондом сприяння розвитку регіонів «Діброва».
Молдова. У місті Кишинеу здійснюється програма підготовки партнерства Інституту батьківства з Соціальною службою міської префекторії.
Україна. Випускниками Інституту батьківства в Києві, при партнерстві з Київським центром соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді відкрито і успішно здійснюється робота трьох соціальних служб: «Міська спеціалізована соціальна служба «Школа батьківства»; «МССС «Школа дошлюбних відносин», МССС «Школа для вагітних». Випускниками Інституту батьківства в регіонах України робота проводиться на рівні мерій, Управлінь сім'ї і молоді, міських соціальних служб, районних відділів освіти. Філії успішно здійснюють співпрацю з державними установами, зокрема: Національною Експертною Комісією у справах захисту суспільної моралі Кабінету Міністрів Україна, Соціальною службою у справах дітей. Від так у місті Бровари, Київської області здійснюється робота в мережі загальноосвітніх шкіл з батьками та молоддю; у місті Вишневе, Київскої області ведеться активна позашкільна робота з батьками та дітьми, за підтримкою мерії; у місті Василівка, Запорізської області, ведеться робота з батьками та педагогами дошкільних дитячих установ, а також шкіл тощо.
Основна мета курсу Інситуту батьківства– підвищення духовності та соціальної свідомості молодих людей по відношенню до себе, до свого чоловіка або дружини, та особливо до дітей. Ця програма здатна забезпечити зростання авторитету батьків у сім’ї, створення більш тісних та позитивних емоційних відносин у подружжі.
Вплив батьків на дітей величезний, а душевні, психологічні травми, нанесені дітям, залишаться в їх пам'яті назавжди. Вплив моделі батьківства успадкований від біологічних батьків формаує і впливає на духовну, релігійну, соціальну, національно-культурну сфери нації.
Духовний аспект. Збагачення і стан душі, морально-культурне багатство, світогляд, цінності, психологічні чинники – все це впливає на формування особистості, індивідуальності і складає духовний аспект.
Релігійний аспект. Відношення до Бога, Його Слова, вищих моральних цінностей, десяти заповідей, моральна стійкість, вихованість, релігійна активність або пасивність. Все це є спадщиною, переданою батьками, які є першим прикладом і образом вищих цінностей і норм.
Соціальний аспект. Соціальне положення сімей, молоді і підлітків, в якому вони опиняються внаслідок безбатьківщини: «діти вулиці», наркоманія, алкогольна залежність, токсикоманія, проституція, збочення тощо.
Національно-культурний аспект. Молодь з низьким моральним і культурним рівнем має низькі патріотичні відчуття, і рухома національними ідеями. Це, безумовно, впливає на рівень допризовної підготовки, підготовку фахівців, культурних діячів, письменників, поетів, взагалі патріотів України, і в цілому впливає на загальний стан здоров'я нації.
Тому що Батьківство – це процес поетапного і послідовного впливу на особу за допомогою постійної уваги, турботи, любові і участі в житті людини. Батьківство продовжує впливати впродовж всього етично-виховного процесу і формування особи. Батьківство – це модель, форма взаємин і взаєморозуміння між виховуваним і вихователем. Батьківство – це процес послідовного формування цілісності особи. Батьківство – це комплекс заходів, ретельно спланованих дій, направлених на формування системи цінностей особи, за допомогою створюваного прикладу особистих дій, слів і вчинків. Батьківство – це відповідальність, що покладається на кожну людину, яка ризикнула учити, впливати або вкладати в яку-небудь людину.
Батьківство – це звітність за «продукт людської індивідуальності». Батьківство – це система цінностей, знань і світогляду, передавана від старшого покоління що підростає. Батьківство – це приклад для наслідування і метод світопізнання. Батьківство має за основу високу морально-етичну дисципліну, терпимість, величезну кількість знань, мудрість для ухвалення правильних рішень, відповідальність, постійність, безумовну любов.
Безумовно, первинна і основна відповідальність лягає безпосередньо на біологічних батьків. Але легковажність, з якою багато батьків підходять до питання виховання, низька педагогічна компетентність, хибна модель батьківства, низький соціально-економічний рівень життя, постійне руйнування цінностей сім’ї, зниження рівня моралі у суспільстві, зменьшення відповідальності батьків і перекладання виховної функції на плечі освітних установ, спонукає запровадженню програми Інституту батьківства, як інструменту роботи з батьками у сфері освіти.
Висновки.
Постає гостра необхідність визнати факт впливу батьківства та повернути позиції захисту цінностей сім’ї, створивши умови для систематичного вдосконалення знань у сфері відповідального батьківства. Також усіляко сприяти зміцненню позицій батька у сучасній родині.
Аналізуючи результати досліджень психо-соціального стану дітей сучасних сімей, і зокрема, сімей без біологічного батька, постає необхідність затвердження нової форми та інституції роботи з родинами.
Розглядаючи проблему підвищення батьківської педагогічної некомпетентності, постає потреба запровадження програми у сфері освіти, спрямованої на допомогу молодим родинам у налагодженні гармонійних стосунків у сім’ях та вирішення внутрішньо особистісних конфліктів.
Враховуючи досвід та результати роботи Інституту батьківства МГО «Асоціація сприяння розвитку національного лідерства», а також апробацію її у сфері соціальних послуг через мережу соціальних служб при партнерстві з МО «АГАПЕ», дана програма представляється як інструмент роботи з батьками та підвищення батьківської педагогічної некомпетентності.
Немає коментарів:
Дописати коментар